Малі підприємства, які мають працівників профспілок, як правило, раз на кілька років проходять процес колективних переговорів із профспілковими лідерами, щоб встановити умови, які дозволяють компанії використовувати профспілкову працю. Одна компанія може мати різні класифікації робітників залежно від рівня їх кваліфікації та функцій у компанії. Компанії, як правило, повинні дотримуватися угоди, яку вони уклали з профспілками, протягом усього терміну дії контракту, якщо профспілка не погодиться переглядати умови до закінчення строку дії первісної угоди.
Компенсаційні пакети
Першочерговим питанням у процесі колективних переговорів є те, скільки буде виплачено працівникам та який вид виплат вони отримають. Зазвичай обговорюються фактори, як і коли буде збільшено заробітну плату, який вид пільг буде пропонуватися працівникам і скільки кожна сторона буде платити за вартість виплат. Ці питання впливають не тільки на загальний добробут працівників профспілок, але й на те, наскільки прибутковою буде компанія протягом контракту. Досягнення компромісу зазвичай враховує обидва питання.
Права працівника
Як правило, профспілки домовляються про те, як поводитимуться з працівниками, якщо на робочому місці виникають певні ситуації, такі як травми, сексуальні домагання та вікова чи сексуальна дискримінація. Угода зазвичай визначає процедуру розгляду скарг та відповідальність компанії за їх розгляд. Багато з цих питань також керуються федеральними законами та законами штатів, такими як Національний закон про трудові відносини та Комісія з рівних можливостей для працевлаштування, але профспілка, можливо, захоче розширити ці закони та вимагати додаткових заходів захисту для своїх членів.
Права роботодавця
Були часи, коли колективні договори мали наслідком такі жорсткі умови, що роботодавці не могли ефективно вирішувати проблеми бізнесу. Працівники, визначені за певною класифікацією робочих місць, не матимуть права виконувати інші завдання, які не входять у їх визначені обов'язки, і це заважає здатності роботодавця адаптуватися до мінливих ринкових умов та навантажень. Роботодавці мали змогу домовитись про умови праці, що враховують занепокоєння роботодавця, не обов'язково порушуючи права працівників. Наприклад, робітникам та службовцям на заводі двигунів General Motors Tonawanda у місті Тонаванда, штат Нью-Йорк, вдалося створити атмосферу, коли обидві сторони зараз виступають партнерами для забезпечення продуктивності та успіху моторного заводу у світовій економіці.
Арбітраж
Коли роботодавець та профспілка виявляють, що вони не можуть домовитись з питання, вони, як правило, мають право вступити в арбітражний процес, замість того, щоб шукати допомоги через суд. Арбітр вислухає обидві сторони спору та спробує знайти рішення, справедливе як для роботодавця, так і для профспілки. Арбітр зазвичай видає останнє слово про те, як буде розглянуто питання, яке обоє сторони повинні прийняти.
